Тризуб
це була моя відповідь.
Не на чиюсь думку. А на біль. На виклик часу. На відчуття, що я не просто жінка, майстриня, митець — я українка.
Ця робота була створена не пензлем — серцем. Кожна страза — ніби крок. Кожна лінія — як глибоке дихання перед новим боєм. Я не зображувала герб. Я створювала на полотні символ гідності. Символ нескореності. Символ, який не просить дозволу бути. Він є. І буде завжди!
І тепер він є в моїй творчості назавжди.
«Тризуб» — не просто декоративна інтерпретація національного символу. Це енергетичний акт.
Робота вражає своїм ритмом: ти не просто бачиш — ти її чуєш. У кожному блиску — крик, молитва, обітниця.
Колір — глибокий, густий. Жовтий і синій тут не фарби, а емоції: світло й небо, пшениця і стійкість.
Герб виступає з фону не як символ держави, а як знак роду. Як щось, що несе твій дух і стоїть за твоєю спиною навіть тоді, коли ти сам ще не готовий.
Це не просто картина. Це закодоване «Я є».
І вже після цієї грізної, твердої сили, у Lunasvit народилася нова робота — «Квітка життя». Вона стала ніжною відповіддю на запитання: що ми захищаємо, коли тримаємо щит?