Зоряна кульбабка
Це був мій подих. Несміливий, легкий, але такий потужний у своїй свободі.
З думкою про все, що ми відпускаємо.
Я створювала цю роботу з думкою про все те, що ми відпускаємо: мрії, надії, людей, себе. І щоразу, коли щось виривається з нашого серця — воно не зникає, а стає частиною великого космосу.
Цей кульбабковий всесвіт — не просто флора. Це карта бажань, яка пульсує світлом у темряві. Кожна насінина — це частинка душі, яка летить туди, де її давно чекають.
Я вірю: усе, що ми відпускаємо з любов’ю, повертається світлом. І ця кульбабка — саме про це.
Я розгортаю в цій роботі цілу космогонію в межах простого природного об’єкта.
Кульбабка тут — не рослина, а метафора буття. Її серцевина — це наш центр, а кожна світлова лінія — наші думки, слова, бажання, що виходять у світ.
Стрази мерехтять, наче зірки, бо саме так художниця бачить мить відпускання — як народження нового всесвіту. У цій роботі є тиша, є сльоза, є надія. Вона візуалізує крихкість, яка насправді є силою.
Насінини летять у невідомість — так, як ми відпускаємо мрії, сподіваючись, що вони впадуть у сприятливий ґрунт. Ця кульбаба — наче обіцянка Всесвіту:
«Ти можеш бути маленьким. І все одно — сяяти.»